Коли набридає буденність та шум машин, треба просто імпульсивно збирати речі, купувати квитки, сідати на потяг і їхати на зустріч з історією, на зустріч із новими враженнями.
Безсонна ніч і ми на місці, у Золочеві, 66 км на схід від Львова. Близько сьомої ранку стоїмо на пероні. На вулиці темно та холодно, проте нас, з чашкою кави та гребінцем, радісно зустрічають місцеві хлопці, і навіть пропонують провести екскурсію містечком. Найбільшою історичної гордістю Золочева є місцевий замок. Саме туди і прямуємо.
Підходимо до дверей замку. Перед в'їздною брамою активно відбудовують звідний міст. Сьогодні ми перші відвідувачі (ще б не бути нам першими після трьох годин блукань по місту). Заходимо у подвір'я, а тут двоповерховий житловий корпус – палац у стилі ренесанс. Навпроти головного входу побудований так званий Китайський палац.
Бачимо на баштах цифри "1634", які свідчать про рік народження замку, і не віриться, що він такий старий. Виявляється, замку довелося витерпіти багато, перекриваючи загарбникам шлях на Львів. Золочівські мури неодноразово зустрічали небажаних гостей – турків з татарами. У 1672 р. турки все ж таки здобули і зруйнували фортецю. За іронією долі, замок згодом відбудовується турецькими і татарськими полоненими, а за три роки витримує сильний штурм татарської орди Аджі-Гірея.
Чи не найвідоміший власник Золочева Ян III Собєський рідко перебував у своєму маєтку. Успадкувавши після вимерлого великопанського роду Даниловичів замки в Поморянах, Жовкві і Олеську, він, як правило, проживав у Яворові, іноді - Варшаві чи Жовкві. Та й Марисенька (королева Марія Казимира де Аркуйон) надавала більшу перевагу відпочинку у Франції. Ян III радив дружині називати себе Маркізою де Жовква, Яворів чи Золочів, аби ніхто не впізнав там Собєську, а сам в листах до неї підписувався "пустельником золочівських лісів".
У 1737 р. замок разом із маєтком переходить до Сандомирського воєводи Тарли, згодом - до Радзивіллів, в час господарювання яких фортеця сильно занепадає, а весь інвентар у 1772 р. потрапляє до Австрії.
У 1801 р. Золочів придбав граф Лукаш Комарницький, який здійснив чергову реставрацію замку. Його син Олександр, що приїжджав сюди на літо, зібрав унікальну колекцію рідкісних рослин і квітів. Він навіть заповів, аби його поховали серед лісу...
З 1872 року австрійська влада почала використовувати замок як в'язницю та приміщення суду. У 1939-41 рр. у замку була катівня НКВС, потім тут хазяйнували фашисти.
Мабуть, саме після цих розповідей з'явилися історії про привидів. Якось 2000-го року в Китайському палаці ночували реставратори. Один з них встав перекурити, і раптом у кватирку, до якої з землі людина не дістане, хтось постукав. За вікном майнула тінь кремезного чоловіка в капелюсі. Всі перелякалися і не спали до ранку. Відтоді таке траплялося не раз.
Розповідають, що якось перед Різдвом робітниці клали паркет – і раптом у сусідніх приміщеннях почули кроки. Поки жінки тихо колядували, тільки замовкнуть – знову таємничі звуки. Привида назвали Чорним Лицарем.
Поява Чорного Лицаря збіглася в часі з однією цікавою знахідкою. Поблизу Золочева, за с. Новосілками, у глухому лісі, знайшли два величезні камені. Люди казали, що біля тих каменів чіпляється блуд. Невідомий художник зобразив на одному з них два вінки: один з квітів, другий з терну, що символізують життя і смерть. Там просвердлена акуратна дірочка. Кажуть, якщо маєш потаємне бажання, потрібно покласти палець до тієї дірочки. Якщо маєш матеріальне бажання, палець потрібно повертати в бік тернового вінка, якщо ж бажання романтичне - в бік квітучого вінка. На другому камені, величезній пласкій брилі, філігранно висічено кілька рядків тексту готичним шрифтом. Проте, що написано – ніхто не знає.
Золочівський замок є місцем міжнародних мистецьких пленерів, археологічних та реставраційних експедицій, театралізованих дійств, фестивалів. Поруч з реставраційними роботами тут працює група досвідчених науковців та музейних працівників, які проводять дослідницьку роботу. Замок є основним туристичним об'єктом Золочева, входить до туристичного маршруту "Золота підкова України", який об'єднує Золочівський, Одеський та Підгорецький замки.
Отож, коли вам набридне буденність та шум машин за вікном, просто зберіть речі, сядьте на потяг і їдьте на зустріч з історією.
